Права дитини на порядку денному Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй
17 грудня 2015 р. була прийнята Резолюція Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй 70/137 про права дитини.
Проблематика захисту дітей упродовж багатьох десятиліть є актуальною для Організації Об’єднаних Націй. Починаючи з резолюції 44/25 від 20 листопада 1989 року, якою була прийнята Конвенція про права дитини, та, деталізуючи це питання у резолюції 69/157 від 18 грудня 2014 року Про права дитини, резолюції 69/158 від 18 грудня 2014 року Про захист дітей від знущань і резолюції 69/187 від 18 грудня 2014 року Про дітей і підлітків-мігрантів.
Конвенція про права дитини є певним стандартом у справі заохочення та захисту прав дитини, підтверджуючи, що держави-учасниці Конвенції повинні вживати усіх відповідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення визнаних у ній прав, враховуючи при цьому важливу роль факультативних протоколів до Конвенції і закликаючи до їхньої загальної ратифікації та ефективного виконання, а також до ратифікації інших документів у сфері прав людини. Загальні принципи, встановлені в Конвенції про права дитини, такі як турбота про інтереси дитини, недискримінація, участь, виживання і розвиток, забезпечують основу для дій, що стосуються дітей.
У Порядку денному в галузі сталого розвитку на період до 2030 року особливо відзначається важливість її втілення для забезпечення здійснення прав дітей.
Саме держави несуть відповідальність за повагу, заохочення і захист усіх прав людини і основних свобод, у тому числі прав дітей. Важливу роль відіграють національні державні структури у справах дітей, у тому числі, де вони існують, міністерства і відомства, які відповідають за вирішення питань, що стосуються дітей, сім’ї та молоді, і незалежні омбудсмени з прав дітей або інші національні інститути для заохочення і захисту прав дітей.
Слід зазначити, що на становище дітей у багатьох районах світу, як і раніше, негативно позначається тривалий вплив світової фінансово-економічної кризи, бідність і нерівність. Викорінення злиднів у всіх їхніх формах і аспектах, включаючи крайню бідність, є для сучасного світу найбільшим викликом глобального масштабу і неодмінною умовою для забезпечення сталого розвитку, так як її вплив виходить за рамки соціально-економічної сфери і що між ліквідацією злиднів і сприянням сталому розвитку існує внутрішній взаємозв’язок, і саме з цієї причини вкрай важливо здійснення Порядку денного в галузі сталого розвитку на період до 2030 року.
В умовах все більшої глобалізації становище дітей у багатьох регіонах світу, як і раніше залишається критичним у результаті злиднів, соціальної нерівності, неадекватних соціально-економічних умов, пандемій, зокрема ВІЛ/СНІДу, малярії та туберкульозу, неінфекційних захворювань, відсутність доступу до безпечної питної води та засобів санітарії, шкоди навколишньому середовищу, зміни клімату, стихійних лих, збройних конфліктів, іноземної окупації, переміщення, насильства, тероризму, жорстокого поводження, експлуатації у всіх формах, у тому числі сексуальної експлуатації дітей у комерційних цілях, таких як дитяча проституція, дитяча порнографія і секс-туризм, жертвами якого є діти, і торгівля дітьми, у тому числі з метою вилучення органів і передачі дитячих органів заради отримання прибутку, зневажливого ставлення, неграмотності, голоду, нетерпимості, дискримінації, расизму, ксенофобії, гендерної нерівності, інвалідності і недостатнього правовою захисту. Зазначені обставини потребують вжиття невідкладних та ефективних національних та міжнародних заходів.
Незважаючи на визнання права дитини вільно висловлювати свої погляди, це право у повному обсязі не реалізується, думку дітей мало хто сприймає і запитує, існують різноманітні обмеження та перешкоди прав дітей. Близько 6 мільйонів дітей у віці до п’яти років помирають щороку в основному внаслідок того, що піддаються профілактиці і лікуванню захворювань, які обумовлені неадекватним або відсутнім доступом до комплексного і якісного догляду та послуг з охорони здоров'я матерів, новонароджених і дітей, відсутністю доступу до таким факторів забезпечення здоров’я, як безпечна питна вода та санітарні послуги, здорове і належне харчування, включаючи грудне вигодовування, і також тим, що найвищий рівень смертності, як і раніше, спостерігається серед дітей з найбідніших і маргіналізованих груп.
Положення пунктів 20-29 Резолюції 68/147 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй закликає усі держави і міжнародне співтовариство створювати умови для забезпечення благополуччя дітей, у тому числі за допомогою зміцнення міжнародного співробітництва у цій галузі і виконання своїх зобов’язань, включаючи досягнення мети сталого розвитку. Генеральна Асамблея ООН заявляє, що інвестування коштів в інтересах дітей дає більшу економічну і соціальну віддачу і що всі зусилля, пов’язані з виділенням та витрачанням ресурсів на потреби дітей, повинні служити одним із засобів здійснення прав дитини.
Також діти в непропорційно великій мірі страждають від наслідків дискримінації, ізоляції, нерівності та бідності. Положення пунктів 11-14 Резолюції 68/147 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй закликають держави забезпечити використання дітьми громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав без будь-якої дискримінації.
Положення пунктів 15-19 Резолюції 68/147 Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй містять заклик, щоб усі держави-учасники активізувати зусилля по виконанню своїх зобов’язань відповідно до Конвенції про права дитини щодо захисту дітей у питаннях, які стосуються реєстрації народження, сімейних відносин і усиновлення / удочеріння або альтернативних форм догляду за дітьми, і у випадках міжнародного викрадення дітей одним з батьків або членами сім’ї, рекомендує державам розглянути питання про приєднання до Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей або про ратифікацію цієї конвенції, що враховує принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини на двосторонній і, в необхідних випадках, багатосторонній основі співпраця з метою врегулювання таких справ шляхом сприяння, зокрема, повернення дитини до держави постійного проживання, у якій відповідний суд може прийняти рішення про те, з ким залишиться дитина, виходячи з принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.
Позитивним зрушенням на краще у сфері захисту прав дітей стало набрання 14 квітня 2014 року чинності Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо процедури повідомлень.
На універсальному рівні захистом прав дітей займаються Комітет з прав дітей, Спеціальний представник Генерального секретаря з питання про насильство щодо дітей, Спеціальний представник Генерального секретаря з питання дітей і збройних конфліктів і Спеціальний доповідач Ради з прав людини з питання протидії торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії.
Таким чином, Генеральна Асамблея ООН у практиці своєї діяльності демонструє постійну і значну увагу захисту прав дітей, що є актуальним для сучасного стану цивілізаційного розвитку.
